Дніпро вбивають: обваляться мости, вимре риба, а річка перетворитися на смердючу яму

Все частіше на біля берегів Дніпра останнім часом майорять "сміттєві островки", вкриті світло зеленою плівкою. І це – тільки верхівка айсбергу. Знай.ua дізнавалися, у якому стані нині знаходиться найживописніша водойма Києва та які фактори є найнебезпечнішими для річки.

Безконтрольне забруднення Дніпра

Влітку – традиційна заборона купання, взимку – жовті плями на поверхні льоду. Все це є наслідками жахливого стану води у найбільшій річці столиці та й України, в цілому.

"Наразі ми маємо картину екологічної катастрофи. Серед глобальних негативних факторів, що впливають на стан погіршення екосистеми Дніпра в акваторії Києва – забудова на берегах, при чому без дотримання природоохоронних норм, наявність скидань каналізаційних стоків, відсутність сучасних очищувальних споруд, потрапляння фосфатів, хімікатів, які фільтрують небезпечні сполуки. Все це потрапляє до ріки, перетворюючи її на зловонну яму, від чого напряму залежить і якість воду, в якій ми не тільки купаємося, а й використовуємо як джерело питної", – говорить президент всеукраїнського риболовного громадського об'єднання "Громада Рибалок України", Член колегії Державної екологічної інспекції, України, природозахисник Андрій Неліпа.

Однією з проблем сьогодення є побутові забруднення – від звезеного тонами будівельного сміття до викинутого непотребу місцевого населення. Свою "лепту" до забруднення Дніпра вносять сотні дачників, які у незаконний спосіб підключаються до загальної системи міських зливостоків.

"Є проблема з бездіяльністю контролюючих структур – в першу чергу це Екологічна інспекція Києва. Потрапивши під хвилю реформувань, невідомо, чи вона є нині взагалі. Але ж таке велике місто не може існувати без такого роду контролюючого органу – вони обов’язково мають слідкувати за дотриманням екологічних норм. Чого наразі не відбувається", – зауважує Андрій Неліпа.

Незважаючи на те, що будівлю можна зводити не ближче ніж за 100 метрів від водойми, більша частина прибережної зони обох берегів вздовж Дніпра у Києві буквально засіяна будинками, розташованих набагато ближче.

Безпека мостів – під загрозою

Поруч із теплоходами на Дніпрі нерідко можна побачити баржі. Частина з них і є однією з найважливіших проблем.

"Надмірне і не сплановане видобування піску призводить до того, що з'являються величезні намивання, ями під мостами. Це, в свою чергу, становить небезпеку для людей і для транспортного комплексу. З іншого боку – дуже обміліла частина русла Дніпра, як то біля Дніпровської набережної. В результаті виникають так звані "штучні острови" і зайва рослинність, яка гниє, поступово перетворюючись на болото", – зазначає президент всеукраїнського риболовного ГО "Громада Рибалок України", Член колегії Державної екологічної інспекції Андрій Неліпа.

Впродовж багатьох років десятки видобувачів "прокачували" свій бізнес від гирла Десни до Північного мосту, затоки Довбичка, Труханового острову та інших місцях по всій акваторії Дніпра на території Київщини.

"Ніхто з цих підприємств не був зацікавлений в тому, щоб очищувати річковий пісок від зайвого ґрунту чи рослинності – їм легше видобувати там, де він чистий, як раз на протоці. А це, здебільшого, саме під мостами. Одна з "гарячих точок" знаходиться під Північним мостом, де ми зараз маємо величезні 40-метрові ями. В результаті цього інше русло обміліло", – підкреслює природозахисник Андрій Неліпа.

Зараз видобування продовжується, але в меншій кількості. Проте, це не робить ситуацію кращою.

"Ще торік було 2-3 компанії, які на остаточних дозволах продовжували діяльність. Однак, восени 2017-го стався кричущий інцидент: баржа компанії, яка мала досить сумнівний дозвіл, з приводу якого тривали судові розгляди, повністю навантажена піском, врізалася в опору пішохідного моста на чолі з керманичем напідпитку. Зараз вже доведено, що їхня діяльність була незаконною", – розповідає експерт.

Резонним виходом із ситуації стала б домовленість міської влади з відповідними підприємцями про те, щоб видобуток проводився в іншому, обмілілому, руслі Дніпра. Однак про подібні домовленості поки мова навіть не йдеться.

Брудні місця для купання – результат знищення риби

Одним з вагомих негативних факторів на стан екосистеми Дніпра є навантаження промислового та браконьєрського вилову. За даними експертів, офіційні обсяги вилову риби занижуються мінімум в 10 разів.

Тож зараз відтворення рибних запасів важливе для загального екологічного стану ріки. В першу чергу, це покращить стан води – як для водозабору, так і для купання у традиційних містах відпочинку тисяч киян і туристів. Штучне очищення водойми такого результату не дасть – це буде лише тимчасове покращення.

"Належне зариблення не відбувалося вже 25 років, а це є невід'ємним процесом загального біологічного комплексу. Відповідно, тому у нас щорічно відбувається постійна ситуація з пляжами – на початку літа їх ніби тільки-но відкриють, а вже за кілька тижнів у воді виявляють низку шкідливих бактерій. Цього не відбувалося б, якби у водоймі була належна кількість риби. Вона поїдає зайві рослини, органіку, забезпечуючи постійне підтримання чистоти води", – каже президент всеукраїнського риболовного ГО "Громада Рибалок України".

Як відзначив експерт, ряди сучасної фауни акваторії Дніпра в десятки разів мізерніші, ніж були 40 – 50 років тому – рибних запасів нині в 100 разів менше, ніж у 80-х роках. Так, із близько 35 аборигенних видів риби майже третина вже занесена до Червоної Книги України – кілька видів осетрових або ж карась золотий. Деякі, як, наприклад, судак, знаходяться на межі зникнення.

Спиляні дерева – на облаштування нерестовищ

За радянських часів існувала Державна програма, яка була покликана відтворювати поголів’я риби – вздовж всього басейну Дніпра декілька сотень риборозплідних господарств займалися вирощуванням саме аборигенних видів. Приміром, над Київським морем існували навіть спеціальні стави, призначених саме для розведення зарибку. Окрім цього, систематично встановлювалися штучні нерестовища і запруди. А матеріалом для цього служив очерет, частини дерев та пеньки.

Тож і сьогодні існує простий та малобюджетний спосіб відродження Дніпра.

"Спиляні дерева не потрібно викидати чи утилізувати, а пустити на облаштування штучних гнізд для птахів та нерестовищ для відновлення поголів’я аборигенних видів риб в акваторії Дніпра – як в Києві, так і на Київському морі. Та окрім головної артерії міста, у Києві є ще близько 400 водойм – озера, протоки Дніпра, малі річки, станом яких взагалі ніхто не опікується. За рахунок спиляних дерев можна було б у такий же спосіб оздоровити", – говорить природозахисник Андрій Неліпа.

Втілити це в життя можна за ініціативою міської влади – якщо об'єднати зусилля екологів, державних органів на кшталт "Київзеленбуду" та "Київблагоустрою", які опікуються цими питаннями. Як, приміром, це зробили в Польщі, де була схожа ситуація – їм за 5 років вдалося відновити все поголів’я. Але поки що столичні депутати на подібні пропозиції природозахисників не реагують.

"До створення нерестовищ можна було б підключити і школярів, які із задоволенням долучилися б до цікавого процесу. Якщо зараз почати, то навесні вже були б готові сотні тисяч гніздовищ, які за порадами іхтіологів можна було б встановити в оптимальних місцях по всій акваторії Дніпра та малих водойм", – зауважує Член колегії Державної екологічної інспекції України Андрій Неліпа.

Потуги екологічної громадськості, яка власними коштами намагається здійснювати зариблення водойм чи облаштувати нерестовища, на фоні загальної критичної картини сьогодення – як "крапля в морі". У такий економ-спосіб можна зекономити сотні тисяч гривень з міського бюджету, які пішли б на зариблення.

Так, наприклад, вартість сому мармурового складає 80 грн/кг, коропа або товстолоба – по 50 грн/кг. А задля систематичного належного рівня щоосені та щовесни знадобилися б тонни риби.

Майя Радуга